Матіос: Пане Парубій, схаменіться, не підставляйте президента

Пане Парубій, схаменіться, не підставляйте президента, не підписуйте внесені зміни до КПК.

У закон про судову реформу (законопроект № 6232) зашиті досить контраверсійні правки до Кримінально-процесуального кодексу. Ці зміни фактично паралізують слідство, а значить – і правоохоронні органи, що стане проблемою всієї країни, в тому числі – простих людей. Ну ось наприклад: раніше родичі могли на третій день після вбивства отримати, вибачте, труп свого родича і поховати за християнським звичаєм. Тепер цей термін складатиме десь до 8-10 днів. Чому? До останнього часу на місце події виїжджала група слідчих, виписували направлення на проведення судово-медичної експертизи, яке передавалося патологоанатомам, вони робили розтин, встановлювали дійсну причину смерті. Після того відбувалося поховання за християнським звичаєм.

Тепер, коли хтось помре, приїде слідча група, зробить огляд місця події, після цього залишить померлого чи вбитого, а опісля повернеться на роботу. Там слідчий годину вводитиме постанову про реєстрацію кримінального провадження в ЄРДР, писатиме постанову про призначення експертизи, піде до прокурора за погодженням, після того відправиться до суду, аби зареєструвати клопотання про проведення експертизи. Через якийсь час система автоматичного розподілу розкидає справу на суддю… Ось вже й день минув, рахуйте.

Труп лежить на місці…

…Призначається суддя, який повинен винести ухвалу про здійснення судово-медичної експертизи. Він слухає докази і аргументи і протягом 5 днів має винести ухвалу. 5-ти! Далі готується рішення і видається прокурору, той передає слідчому, який у свою чергу вручає його родичам покійника, котрі повинні йти з цим у морг. Морг повинен зробити розтин, встановити причину смерті і лише тоді можна здійснити поховання. За всіх складових процедура займе мінімум 10 днів. Адже, наприклад, сьогодні у Печерському суді зареєстровано 60 тисяч ухвал. Слідчих суддів, які розглядають ці справи, у суді лише 10. 60 тисяч ухвал поділити на 10 суддів…

А тут намалювалася ще одна проблема: якщо раніше слідчий біг для отримання ухвали чи рішення у найближчий суд, де знаходиться територіально-слідчий підрозділ (яких 432 по країні), то тепер він повинен їхати до суду за місцем реєстрації правоохоронного органу як юридичної особи. Це, зазвичай, суд в області. При тому, військовий прокурор з Дніпра добиратиметься в Одесу. Адже слідчі підрозділи – за КПК – ніколи не були юридичними особами, вони були структурними підрозділами. Вище я вже згадував, скільки справ зареєстровано в Печерському суді, тепер слідчий Київської області повинен їздити у Печерський суд.

Ви можете собі уявити оцей третій Майдан представників правоохоронних органів, які стоять у черзі для того, щоб здати клопотання про проведення експертиз? І це все випливає з тих змін до КПК, які нещодавно проголосовані в залі ВР.

Або інше нововведення – новий порядок проведення обшуку. Як було раніше: отримав рішення суду, ідеш на обшук. Коли мова про злочинця, то ще й береш спецназ, маючи законні повноваження; вибиваєш двері, затримуєш його зі слідами або зі знаряддям злочину. Після того як депутати прописали новий порядок, ця процедура доведена до абсурду: перед проведенням обшуку слідчий повинен звернутися до особи, яка там проживає з пропозицією добровільно видати предмети. При цьому всьому зазначивши “індивідуально-родові ознаки документів чи предметів, які цікавлять слідство”. Якщо слідчий це не робить, то суддя може відмовити в проведенні обшуку, адже не виконані норми закону. Крім того, обшук треба проводити обов’язково в присутності адвоката.

Ось як це виглядатиме на практиці: приходимо, стукаємо в двері:

Хто там? – запитує майбутній обшукуваний.

Прокуратура/міліція/СБУ, – ми прийшли на обшук.

У мене є адвокат, – я вже йому дзвоню, чекаємо на нього.

І вся слідча група в бронежилеті та в касках чекає, поки прийде адвокат. І їде з Житомира до Києва. Три години стоїть група, або сам слідчий з двома понятими. Крім того, законодавець написав, що слідчий має право фіксувати на аудіо-відео проведення обшуку, але у тій же статті додав, що він зобов’язаний все знімати на відео. Тобто слідчому на обшук треба брати технічного працівника, двох понятих і проводити цей обшук за участю адвоката.

Ще яскравіша історія. Хабародавець або хабароотримувач дав/взяв гроші, на ньому є сліди порошку, ми знаємо, що гроші при ньому, але обшукувати його не можна. Ми повинні дочекатися приїзду адвоката, а підозрюваний тим часом злизує той порошок з пальців, тобто знищує речові докази. Обов’язково захисник має бути тієї статі, що й підозрюваний, в присутності якого можна провести особистий обшук. Без особистого обшуку людину законно затримати неможна. Якщо не затримати законно людину, їй не можна законно вручити підозру. І так далі.

Крім того, хочу привітати все українське суспільство, яке вимагає справедливості по справах Майдану, що в парламентській залі зруйновано механізм спеціального досудового заочного розслідування. Народні депутати, схоже, “загубили” статтю 297.1, яка регламентувала цей спеціальний порядок.

В результаті – в рамках судової реформи – отримали багато класних речей, яких потребує суспільство: електронний документообіг, наявність процедури штрафування учасників процесу при затягуванні. Це загальноєвропейська норма, яка дає право судді карати одну із сторін процесу, яка затягує слухання. Але разом з хорошою реформою фактично каструється слідство в частині досудового розслідування. Це означає смерть правоохоронних органів. І як юрист я заявляю, що цей законодавчий нонсенс переписати вже неможливо. Правда, народні обранці придумали таке ноу-хау, як техніко-юридичне опрацювання законопроекту, доручивши апарату після фінального голосування за законопроект № 6232 “підчистити”, а насправді – фактично змінити волевиявлення народних депутатів.

За людською логікою воно не страшно, адже частина нардепів є малоосвіченими і взагалі не мають жодної освіти. Проте за юридичною – це суцільний жах. Підписання цього закону, або якісь техніко-юридичні удосконалення, які можуть бути проведені, дадуть право адвокатам оскаржувати в судах будь-які результати слідства.
Тому я вимушений взяти на себе таку вдячну (чи навпаки) місію – говорити про наближення паралічу правоохоронної системи. Якщо голова ВР підпише цей закон і направить його гаранту Конституції, то потужно підставить гаранта наших конституційних прав, бо президентові доведеться вибирати: або стояти на сторожі Основного Закону, або рятувати закон про судову реформу. Щоб оперативно зібрати додаткові аргументи для пана Парубія, я звернувся через Фейсбук до всіх керівників вищих юридичних навчальних закладів із закликом: “Колеги, дайте свої тлумачення чи бачення недоліків закону, який проголосований, але ще, слава Богу, не підписаний”. Одразу ж отримав відповідь від Національного юридичного університету Ярослава Мудрого. Сухою, неемоційною мовою корифеї теоретичного і фактичного права пишуть: “…Слід звернути увагу на те, що законопроект містить положення, ознайомлення з яким не дозволяє дійти однозначного висновку щодо кваліфікації або як недоліку законодавчої техніки, або як змістовної новели концептуального характеру, що відображає задум розробника законопроекту. Прикладом такого положення є нова редакція статті 297-1 КПК, адже залишаючи її в такому вигляді, як вона передбачена законопроектом, необхідно констатувати скасування інституту спеціального досудового розслідування, який відповідно до чинного КПК, передбачено статтями 297 прим. 1 – 297прим. 5“.

Тобто законодавець зробив все, щоб в Україні наступило, по-перше, невдоволення народу від практичної незручності смерті.

По-друге: обнулив заочне розслідування проти всіх “екзильних державних діячів”, які повтікали, призвівши країну до війни.

По-третє: внаслідок виключення цієї статті жоден з учасників терористичної організації “ДНР”-“ЛНР”, хто обстрілює наші території, хто вбиває, тепер не може бути розслідуваним, бо ми ж їх не затримали, ми просто проводимо спеціальні досудові розслідування.

Крім того, дуже сумнівні так звані поправки Лозового, який запропонував різко обмежити терміни досудового розслідування 2 місяцями. Прийняття правок з голосу, які змінюють роль і сутність правовідносин у державі – це анахронізм якогось звичаєвого права. Також юридично нечистою виглядає заява депутата Ємця, котрий повідомив, що профільний комітет вносив якійсь редакційні зміни до правки Лозового. Голосувалися ті норми законопроекту, котрі опубліковані на сайті ВР. Якщо на хвилинку уявити, що все так і залишиться, це буде, поміж іншого, класний подарунок російським терористам. Адже силами підрозділів Військової прокуратури в Україні вже засуджено заочно 89 росіян. Однак, позбувшись цього інструменту, нам потрібно буде ліквідувати ціле управління, яке документує ці злочини, тому що у них не буде жодного права проводити розслідування.

Додатково треба буде закрити більше 550 тисяч справ про крадіжки, розбої, грабежі… Слідчі перетворяться на секретарів-друкарок, які готуватимуть ще більшу кількість паперів; прокурор стане формальним підписантом тонни документів, які є обов’язковими при будь-якому розслідуванні, а також виконуватиме функції поштаря між слідчим і суддею, але реально сидітиме в судах і чекатиме, поки нарешті будуть сформовані чи укомплектовані всі склади 26 обласних судів. Всю абсурдність нової моделі слідства можна показати на такому прикладі: в когось вкрали телефон (наймасовіше явище), поліція одразу зловила цього кишенькового злодія. На особистий обшук треба запросити адвоката, інакше будуть порушені права і неналежно зібрані докази. Крім того, треба зробити товарознавчий висновок вартості телефона, нанесеної шкоди. Для цього має бути юридичний документ, експертизою називається. Раніше слідчий виписував постанову про здійснення експертизи, і експерт її проводив, тепер слідчий повинен так само піти для проведення експертизи в один із судів в області, де зареєстрована юридична особа органу розслідування. Інколи проведення слідства виявиться набагато дорожчим, ніж вартість самого телефона.

Ще одна біда: Інстальовані зміни в КПК – погані, але і їх не буде кому виконувати. Оскільки закінчуються перехідні положення, які давали право прокуратурі до 20 листопада поточного року проводити розслідування. Тобто слідство 20 листопада перестане функціонувати в прокуратурі і перейде до неіснуючого ДБР.

Як можна так удосконалювати закон, що все стане, вибачте, раком?

У мене складається враження, що правоохоронна система зараз стала піддослідним кроликом у лабораторії, де зібралася певна частина байдужих і певна частина неосвічених або малоосвічених людей, які влаштували над нами полігон випробувань. Можна довго не годувати собаку, який охороняє будинок, можна навіть його пнути ногою, бо він під ногами плутається і не дає, вибачте, красти багато. Але вбити цього собаку, тільки тому, що у когось є бажання показати свою юридичну спроможність – це просто абсурдно.

Тому, пане Парубій, голово найвищого представницького органу української держави, схаменіться, не робіть редакційно-технічно-юридичних опрацювань і не підмінюйте законотворця, не смійте підписувати і подавати на підпис закон главі держави. Не підставляйте ні себе, ні президента, ні країну.

Анатолій Матіос

Дивиться також “Парасюк о драке с Гелетеем”: