Остальцев: Зайшов до нас сьогодні дідусь. Дідусь і дідусь. Сів. Замовив піцу і пиво. Через деякий час до мене підбігає офіціант з величезними очима…

Зайшов до нас сьогодні дідусь. Дідусь і дідусь. Сів. Замовив піцу і пиво. Через деякий час до мене підбігає офіціант з величезними очима і каже “Він мені гроші сує! Ми ж так не працюємо! Я кажу – можемо підвіс зробити, а він мені сує і каже на ламаній Українській “я хочу допомогти”.

Я підходжу вітаюся і розумію, що це американець. Пачка купюр вже летить в мою сторону “я хотіть допомога” каже дідусь. Переходжу на англійську і пояснюю, що все добре і максимум що ми можемо – цезробити підвіс, після якого обовязково маємо надати чек. Він погоджується і починає нашу розмову.

Він з Кароліни. Зараз живе в Нью Йорку, щиро вболіває за Укарїну і завжди намагається допомогти. Ми говоримо то англійською, то Українською. Досвід спілкування маленький, але є. В якийсь момент ми починаємо говорити про війну і у нього майже зявляються сльози на очах – “мій тато був в УПА, він воював, потім мав покинути країну..” він так це сказав…

Ми тепло попрощалися і завтра він знову прийде. Він довго не міг знайти піцерію. Фішка в тому, що я навіть не встиг запитати, як його звати. Вразив він мене своїм ставленням до нашої спільної країни. Люблю такі моменти… Люблю такі зустрічі… Такі знайомства.

Леонид Остальцев

Смотрите также “Шедевр от бойцов АТО:«Ну что бабуль, что с сепарами делать будем?»“:

Теги до матеріалу
, ,